ПОСКОРО́ДИТИ, джу, диш, перех., с.г. Док. до скоро́дити. Сохою поскородиш землю, а доброї оранки не доб’єшся… (Чаб., Балкан. весна, 1960, 368).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 334.