ПОСКЛА́ДАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до посклада́ти. Коли Явдоха побачила вижатий та поскладаний в полукіпки хліб, їй жаль стало доброї дочки (Коцюб., І, 1955, 57); Втікачі були серед набитого дрібного й великого каміння. Деяке було поскладане сажнями, деяке згорнене просто купами (Гр., II, 1963, 296); Мене ніби магнітом потягло до того мого чемоданчика, що на дні в йому поскладані мої підручники та зшитки (Вас., II, 1959, 74); // поскла́дано, безос. присудк. сл. Вернулась [Настя] у кімнату, почала оглядати: списки до екзамену, шкільні журнали — все чепурненько поскладано на столі (Вас., І, 1959, 219); — Оце була так звана роздягальня, — Сказала провідниця. Навкруги Поскладано в високі стоси одяг: Кожушки, пальта, сукні, сіряки… (Вирган, В розп. літа, 1959, 99).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 332.