ПОСИПА́ННЯ, я, с. Дія за знач. посипа́ти. Доріжки [парку] потребують старанного догляду, який полягає у виполюванні бур’янів протягом літа, посипанні свіжим піском, підмітанні, поточному ремонті та ін. (Озелен. колг. села, 1955, 59); — Сусідній хлопець обіцявся пашні на посипання дати (Мирний, IV, 1955, 288); Щедрування відбуваються переважно першого новорічного дня разом з традиційним посипанням (Нар. тв. та етн., 6, 1964, 108).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 324.