ПОСИДЮ́ЧІСТЬ, чості, ж. Властивість за знач. посидю́чий 1. Мартович заздрив Франковій посидючості (Письмен. зблизька, 1958, 15).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 319.