ПОСЕ́СОРША, і, ж., заст., розм. Дружина посесора. — А де твій чоловік? — спитав Микола в посесорші (Н.-Лев., II, 1956, 209); [Вівдя:] Я вже й не знаю, до кого мені її й прирівняти? По розмові, хіба до попівен, по одежі — до посесорші (Кроп., II, 1958, 127).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 318.