ПОСЕРЕ́ДНІЙ, я, є.

1. Невисокої якості, нічим не примітний, не дуже добрий; середній. Він [журнал] еклектичний, і твори слабі або посередні, але такі, що не виходять поза рамки рутини (Фр., XVI, 1955, 118); Вона посередня піаністка, в цьому не було жодного сумніву, але це її ніяк не бентежило (Дмит., Розлука, 1957, 154); // Власт. пересічній людині; звичайний, пересічний. Посередні здібності.

Посере́дня оці́нка, заст. — найнижча із запроваджених у середній школі позитивних оцінок успішності учнів; задовільно. Вона з задоволенням подумала, що в неї ніколи не було жодної посередньої оцінки (Донч., V, 1957, 492).

2. Який здійснюється або виявляється не безпосередньо, а за допомогою, за посередництвом кого-, чого-небудь; непрямий, опосередкований; протилежне прямий, безпосередній. Нагромадження є завоювання світу суспільного багатства. Разом з масою експлуатованого людського матеріалу воно розширяє сферу прямого і посереднього панування капіталіста (Маркс, Капітал, т. І, кн. I, 1952, 592); Прямі відомості про кількість населення України за часів феодалізму, зокрема в XVII ст., відсутні, тому дослідники змушені використовувати посередні дані (Укр. іст. ж., 1, 1960, 65); Подаються пропозиції і здогадки, враховуються посередні причини (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 65).

3. Який служить для зв’язку між чим-небудь, є проміжним етапом у процесі розвитку або перетворення чогось; проміжний. Посередня ланка.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 317.