ПОСЕРЕ́ДНИЦТВО, а, с.

1. Сприяння у встановленні або здійсненні ділових контактів, торговельних, дипломатичних та ін. зносин між ким-, чим-небудь. Основною і первісною операцією банків є посередництво в платежах (Ленін, 27, 1972, 306); Делікатність справи вимагала посередництва (Кач., II, 1958, 450); // Допомога у налагодженні спілкування між ким-небудь. — Який він із біса хитрий, — говорила далі [Краньцовська]. Вже вдається до вас за посередництвом (Март., Тв., 1954, 347); Оксана платить мені за посередництво щодо Мажарина подвійною порцією морозива (Вільде, Сестри.., 1958, 305).

За посере́дництвом; рідше Че́рез посере́дництво кого, чого — за допомогою кого-, чого-небудь. — У мене своя ціль на оці. Хочу здобути зичливість пана радника, а за його посередництвом вдертися в серденько його доньки (Фр., VI, 1951, 206); З розмови з’ясовується, що мужики хочуть купити у Звездінцева землю за посередництвом банку (Мист., 2, 1956, 24); Свідомість зв’язана з наявністю мови й мовлення, вона виникає на їх основі і здійснюється через їх посередництво (Рад. психол. наука.., 1958, 226).

2. Сприяння примиренню кого-небудь, встановленню миру між ворожими державами. Разом зі мною прибула урядова парламентська комісія, що мала взяти на себе посередництво у розв’язанні конфлікту (Кулик, Записки консула, 1958, 119); // У міжнародному праві — участь третьої, нейтральної держави або міжнародної організації в мирному розв’язанні конфлікту між двома іншими державами.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 317.