. Уживається при означенні простору, місця, предмета і т. ін., в центрі чи недалеко від центра якого розташоване що-небудь, перебуває хтось чи відбувається якась дія; серед. Посеред довгої й широкої зали стояв довгий стіл, засланий червоним сукном (Мирний, І, , ); Посеред села ніби стриміла на щолопочку на найвищій терасі й неначе пишалась дубова церква з п’ятьма білими банями (Н.-Лев., III, , ); Палагна розщібнула сорочку, скинула з себе, постояла посеред хати і, боязко озираючись на Івана, пішла до дверей (Коцюб., II, , ); Ось стежка вибігла на гору, і я вже бачу, ідучи, над яром двір, посеред двору горить багаття (Гонч., Вибр., , ); // Уживається взагалі при означенні простору, місця, де відбувається дія або перебуває хто-, що-небудь. На базарі, як посеред моря Кривавого, стоїть Гонта з Максимом завзятим (Шевч., І, , ); — До самого вечора лежав я.. Погнали худобу, а я лежу один посеред степу, і тільки сира земля мені рани студить (Тют., Вир, , ).

. Уживається при означенні місця, простору і т. ін., в середину якого, куди спрямована дія; серед. Ви тяжкий камень [камінь] положили Посеред шляху… (Шевч., II, , ); Звеліла її вивести посеред покою, — танцюй! (Вовчок, І, , ); Вікно, освічене місяцем, повісило на грубку дивну мережку, кинуло посеред хати віконний хрест (Тют., Вир, , ).

Об’єктно-обставинні відношення

. Уживається при означенні осіб, предметів, в оточенні яких перебуває хто-, що-небудь або відбувається якась дія; між, поміж, серед. Герман за той час сидить посеред куп онучок, струже дещо та веде сам з собою всілякі розмови (Фр., VIII, , ); Посеред людського натовпу сліпий лірник співа-оповідає «Думу про трьох братів Азовських»… (Гончар, II, , ); // Уживається при означенні осіб, предметів, у числі яких знаходиться хто-, що-небудь; поміж, серед. Був там митар посеред них (Л. Укр., III, , ).

. Уживається при означенні певних подій, явищ, які оточують кого-небудь або супроводжують якусь дію; в умовах чогось, в обставинах чогось, під час чого-небудь. Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі, той не знає, як людині боротьба і праця милі (Л. Укр., І, , ).

Часові відношення

. Уживається при означенні проміжку між початком і кінцем певного часу, періоду, в який відбувається дія або коли наявний якийсь стан; серед. Здурів [Петро] І світом нудить, Других і сам себе посеред ночі будить (Г.-Арт., Байки.., , ); У Харків і з Харкова Борис і Ляля завжди їхали разом. Якщо ж посеред навчального року виривався в Полтаву хтось один з них, то захоплював з дому коржики й для другого (Гончар, IV, , ); У нього снігу посеред зими не дістанеш (Гуц., З горіха.., , ).

. Уживається при назві дії, заняття і т. ін., під час яких відбувається якась інша дія або які перериваються іншою дією, заняттям і т. ін. Пані схоплюється не раз посеред обіду та біжить у пекарню (Л. Укр., III, , ); Посеред своєї розповіді хорват раптом замовк, зупинивши зачудований погляд на ордені Слави, що висвічував у Козакова на засмальцьованій потом гімнастьорці (Гончар, III, , ).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 315.