ПО́СВІТА, и, ж., діал. Те саме, що по́світ. Місяць на уповні і така ясна посвіта, що на стежинці хоч голки збирати (Вовчок, VI, 1956, 318).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 312.