ПОСВІ́ДНИК, а, ч., юр. Особа, що дає показання на допиті або в суді як свідок.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 311.