ПОСВЯЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОСВЯТИ́ТИ, ящу́, я́тиш, док.

1. перех., у що. Повідомляти кому-небудь щось таємне, не всім відоме; ознайомлювати когось з чимсь. От, наприклад, Квіточка думає, що ти не хотіла посвящати його у свої справи і настрої, не хотіла, щоб він жалкував тебе (Л. Укр., V, 1956, 400); Підійшов хлопчина років тринадцяти, якого учитель посвящав у тайни біології (Ю. Янов., II, 1954, 116).

Посвяща́ти (посвяти́ти) в таємни́цю кого — відкривати кому-небудь таємницю; втаємничувати кого-небудь у щось.

2. рідко. Те саме, що присвя́чувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 314.