ПОСАЖНА́, но́ї, ж., діал. З багатим посагом (про незаміжню дівчину, жінку). — Певно, панна гарна і посажна (Фр., VIII, 1952, 57); Та на прикмету взяв я дівчину одну — Хорошу дівчину, до того пасажну… (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 103).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 309.