ПОСА́ДНИЦТВО, а, с., іст. Звання посадника (у 1 знач.). [Микита:] Вже відняв Великий князь посадництво у нього? На Ульфа він страшну обрушив лють (Коч., П’єси, 1951, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 308.