ПОРІЗНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех. Відокремити одне від одного, поселити окремо; розділити. Ото ж порізнили мене з братом, то ми й живемо собі кожен особше [осібно] (Сл. Гр.); // Ви́кликати ворожнечу, чвари між ким-небудь; роз’єднати. Неситії ксьондзи, магнати Нас порізнили, розвели (Шевч., II, 1963, 51); Неволя порізнила дітей одних батьків, одних матерів (Мирний, II, 1954, 259).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 262.