ПОРІ́ЗАТИ, і́жу, і́жеш, док., перех.

1. Розрізати на багато частин; покраяти. — Дурний! Хіба ж так ховають баранину!.. Ти б її порізав на шматочки та гарненько намочив у ночовках, то б я тобі борщику зварила (Стор., І, 1957, 36); Напоїла, нагодувала [жінка бійців], і рани обмила, і чистими хустками перев’язала, чи, мо, порізавши сорочку, що приготувала на смерть (Довж., III, 1960, 354); // чого. Нарізати в певній кількості. Було, обсядуть [хурщики] лотоки, Поріжуть риби, хліба й сала (Щог., Поезії, 1958, 360); // Б’ючи чимось гострим, порвати, пошматувати що-небудь. Морський кіт гострим хвостом порізав одну підсаку й обшмульгав одному рибалці ногу (Н.-Лев., II, 1956, 229); // Розпиляти (дрова, дошки і т. ін.). Півсажня дров привезли, але треба ще їх порізати.

2. Зробити надрізи на поверхні чого-небудь; ріжучи, пошкодити в багатьох місцях. Порізати парту; // Поранити ножем або взагалі чим-небудь гострим, ріжучим; урізати. Стане косить — косу поламає, візьметься за серп — руки собі поріже (Стор., І, 1957, 36); Уже кілька разів вона порізала осокою собі коліна і литки, і ті порізи щеміли так, ніби туди насипали солі (Тют., Вир, 1964, 231); // розм. Зробити операцію багатьом або кому-небудь у багатьох місцях. Після операції Шура деякий час лежала в тяжкому стані. Її неабияк порізали, поки повиймали осколки з ніг (Гончар, III, 1959, 180).

3. кого, розм. Зарізати всіх або багатьох. Ото як докучило йому, що діти пищать їсти, він вхопив ніж та хотів їх порізати з тої розпуки… (Коцюб., І, 1955, 52); — Чіпка людей порізав… усю Хоменкову сім’ю виполонив (Мирний, І, 1949, 413); // Забити на м’ясо (свійську птицю, худобу). — А як ще раз твої кури підуть на наші огірки, то я їх поріжу та поїм (Н.-Лев., II, 1956, 370).

4. що, перен. Утворити заглибини на поверхні чого-небудь; вкрити заглибинами, борознами і т. ін. Ф. М. Чернишов дослідив поступовість утворення Уралу, дію вод, що порізали і розмили навіть найтвердіші його породи (Видатні вітч. географи.., 1954, 110); // Перетяти в різних напрямках, у багатьох місцях. Глибокі зморшки порізали високе чоло, покарбували колись повне рум’яне обличчя, спершу висушивши та вив’яливши його (Мирний, III, 1954, 14); Срібляста биндочка Прута кривульками порізала зелені береги (Коцюб., І, 1955, 196).

5. у сполуч. із сл. тексти, промови і т. ін., перен., розм., рідко. Зменшити, скоротити обсяг тексту; зробити скорочення в тексті. [Дремлюга:] Треба ще промови скоротити. [Вернигора:] Ми їх і так порізали… (Корн., II, 1955, 314).

6. кого, перен., розм. Поставити незадовільну оцінку на іспиті усім або багатьом.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 261.