ПОРІ́ЖОК, жка, ч.

1. Зменш.-пестл. до порі́г 1. — Сідай, Параско, на поріжку, — присогласила Настя, посунувшись і даючи місце коло себе (Мирний, IV, 1955, 102); Раніше [до війни], бувало, виносили на поріжок школи стіл, накривали червоною матерією, вибирали президію, своїх сільських поважних людей, і сідали вони, господарі, розправляли вуса, покахикували в жмені, вирішували свою долю (Тют., Вир, 1964, 405).

2. спец. Виступ на частині машини, механізму і т. ін. Приймальна камера розміщена спереду молотильного апарата. З боку жатки вона відкрита і має поріжок, на який спирається рама похилої частини жатки (Зерн. комбайни, 1957, 57).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 261.