ПОРУ́ШУВАННЯ, я, с.

1. Дія за знач. пору́шувати 1-4.

2. розм. Надавання руху чому-небудь, зрушення з місця чогось. — У вас на техніці повинен дехто розуміти, що се не все одно: збудувати локомотив до порушування корабля і збудувати апарат, котрий може перервати ток [струм] електричний (Фр., IV, 1950, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 298.