ПОРТРЕТО́ВАНИЙ, а, е, мист. Дієпр. пас. мин. ч. до портретува́ти. На багатьох листівках прізвища кобзарів не вказані, але шляхом порівняння можна визначити, що їхніми прототипами були переважно відомі музиканти — хоча більшість портретованих осіб досі не встановлено (Нар. тв. та етн., 1, 1967, 48); // у знач. ім. портрето́ваний, ного, ч.; портрето́вана, ної, ж. Особа, що її зображено на портреті (у 1 знач.). З-поміж портретованих можна впізнати брата А. П. Чехова Михайла Павловича (Літ. Укр., 22.VIII 1967, 2); Успішно розвивається якісно новий скульптурний портрет. У кращих роботах цього жанру знайшло свій вияв прагнення майстрів різця не лише відтворити зовнішню схожість, але й розкрити внутрішній зміст, характер портретованого (Мист., 5, 1957, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 291.