ПОРТРЕ́Т, а, ч.

1. Мальоване, скульптурне або фотографічне зображення обличчя людини або групи людей. Варто б помістити у Віснику його портрет і хоч коротку біографію (Коцюб., III, 1956, 227); На одній стіні в зеленому з сосни вінку висів портрет Шевченка (Головко, II, 1957, 104); Хома, розглянувши свій портрет, був задоволений (Гончар, III, 1959, 230); // Відповідний жанр образотворчого мистецтва. Художній портрет на порцеляні — це той новий і дорогоцінний вклад, який внесли до українського прикладного мистецтва радянські майстри (Вол., Дні.., 1958, 23); Успішно розвивається якісно новий скульптурний портрет (Мист., 5, 1957, 12); // розм. Про людину або її зображення, що дуже схожі на когось. [Деві (дивиться на фігурку, що в руках, потім на Дженні):] Дивіться, панно Дженні, ваш портрет! (Л. Укр., III, 1952, 17).

2. Опис зовнішності персонажа в літературному творі. Портрет героїні [повісті Г. Ф. Квітки-Основ’яненка «Маруся»] повністю скомпоновано з пісенних зразків: висока, пряма, як стрілочка, чорнявенька, очі, як тернова ягідка (Від давнини.., І, 1960, 240); Напрочуд рельєфні [у творах О. Гончара] портрети Глухенького, Гаркуші, Зої, Веснянки і багатьох інших людей, зображених із справжньою живописною зримістю… (Про багатство л-ри, 1959, 234); // Загальна характеристика, сукупність характерних рис кого-небудь. Кілька рисок до її портрета. Третій клас, де Оля працює піонервожатою, буквально у неї закоханий (Вол., Наддніпр. висоти, 1953, 99); // Різновид літературного жанру — нарис життя і діяльності якої-небудь людини. Поєднання науково-популярного нарису з портретним.. дало новий різновид жанру, який у критиці дістав назву інтелектуальний портрет (Літ. Укр., 21.VI 1968, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 290.