ПО́РСКО. Присл. до порски́й. Півень клював налущене жито, але воно порско розліталося з-під його дзьоба (Гуц., З горіха.., 1967, 17); У шибки, покриті лускою, порско б’ють сухі сніжинки (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 787).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 289.