ПОРСКИ́Й, а́, е́.

1. Швидкий, прудкий, моторний, жвавий. Почувши волю, кінь порский Геть степом вибриком побрався (Греб., І, 1957, 117).

2. розм. Слизький. Мило таке порске — не вдержиш.

3. перен. Який уміє знаходити вихід із скрутного становища, вдається до хитрощів; виверткий. [Ярошенко:] Просив пробачення [Воронін] за вчорашню сутичку. Сказав, що вранці зайде для вичерпної розмови. [Бережний:] Новий маневр? .. Порский… Докази доведеться збирати крок за кроком (Лев., Нові п’єси, 1956, 94).

4. заст. Який легко розколюється, розчахується. Та ясена важче колоти, ніж дуба, дуб куди порскіший за ясена (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 289.