ПОРОХНЯ́ВІТИ, діал. ПОРОХНА́ВІТИ, іє, недок.

1. Ставати трухлим, перетворюватися на труху; трухлявіти. У тому лісі гниє, порохнявіє скільки пнів і галуззя (Мур., Бук. повість, 1959, 4); // Гнити. У чоловіка зуби порохнавіють (Сл. Гр.).

2. рідко. Покриватися порохом, курявою.

3. Перетворюватися на порох, пил. Земля порохнавіє (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 286.