ПОРОНИ́ТИ, роню́, ро́ниш, док., перех., діал.

1. Звалити, зламавши, зрізавши, підтявши і т. ін. усе або багато чого-небудь. Земля загула від гаю, і щось важке наближається до пасіки.. Поронило лісу, суне поміж вуллів [вуликів], й вулля валить (Вовчок, І, 1955, 341).

2. Втратити, загубити (листя, пелюстки, пір’я і т. ін.). Ой летіли лебедоньки через темний бір, Поронили біле пір’я та й у батьків двір (Рильський, III, 1961, 210).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 282.