ПОРОЗЧА́ХУВАТИСЯ, уються, док.

1. Розчахнутися (про дерева).

2. Упавши на слизькому, порвати м’язи в паху; порвавши м’язи, загинути (про коней, волів, овець і т. ін.). Воли порозчахувались на слизькому.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 281.