ПОРОЗТИНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Розтяти, розрі́зати все або багато чого-небудь, у багатьох місцях. Порозтинали [жовніри] вірьовки, що були пов’язані бурлаки (Стор., І, 1957, 396); // Порізати на частини. Порозтинати папір на смужки.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 279.