ПОРОЗСТІБА́ТИСЯ, а́ємося, а́єтеся, док. Розстебнутися (про всіх або багатьох). Душно в хаті, а сиділи [селяни], хоч простоволосі, та в кожухах, у свитах, тільки порозстібалися, а не скидали (Головко, II, 1957, 71); // Стати розстебнутими (про гудзики, кнопки і т. ін.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 279.