ПОРОЗСА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, док., перех.

1. Розсадити всіх або багатьох, визначивши кожному його місце. Порозсаджували на підводах їх [в’язнів], на кожну сіло по двоє вартових і рушили (Головко, II, 1957, 185); // Розмістити окремо один від одного; відокремити, ізолювати. Порозсаджувати ув’язнених по одиночних камерах.

2. Висадити в грунт рослини (окремо одну від одної).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 278.