ПОРОЗРИВА́ТИСЯ, а́ється, а́ємося, а́єтеся, док.

1. Порватися, розірватися (про все або багато чого-небудь; у багатьох місцях, на багато частин). Залізний блискучий леміш пірнув глибоко в землю, так, що коріння рослин чутно порозривалося (Коб., II, 1956, 42).

2. Розлетітися на частини, зруйнуватися від вибуху, луснути під дією внутрішнього тиску (про все або багато чого-небудь). Бруньки на каштанах поналивалися,.. надходить момент, коли вони порозриваються, ніби аж з виляском, і вперше дихнуть весняним повітрям… (Вишня, І, 1956, 398).

◊ Як не порозрива́ються — що є сили, з усієї сили; дуже голосно, сильно (співають, кричать і т. ін.) (про всіх або багатьох). Музика тне, люди, як не порозриваються, співають (Мирний, IV, 1955, 15).

3. перен. Порушитися, припинитися (про стосунки, зв’язки і т. ін.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 278.