ПОРОЗПИТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм., рідко. Розпитати кого-небудь. Нечипір собі й дума: — Підійду лишень до нього та порозпитаюсь, чи не можна як-небудь від них і навтікача (Кв.-Осн., II, 1956, 111).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 276.