ПОРОЗЛЯГА́ТИСЯ, а́ється, а́ємося, а́єтеся, док.

1. Розлягтися у вільних, недбалих позах (про всіх або багатьох). Порозлягавшись на свитках, попідмощувавши під голови клунки, покотом спали заробітчани (Гончар, І, 1959, 37); Дехто з студентів встиг уже скинути сорочки. Деякі лінькувато порозлягались на траві (Довж., І, 1958, 475); * Образно. На городах ліниво порозлягалися рябі та жовті гарбузи (Збан., Малин. дзвін, 1958, 191).

2. перен. Вигідно розташуватися, простягтися на велику відстань (про все або багато чого-небудь). Широкоплесі стави та озера порозлягалися в затишних балках (Мирний, IV, 1955, 219).

3. Розкинутися, спускаючи додолу віти (про дерева, кущі і т. ін.). Ліщина порозлягалась сюди й туди (Тесл., З книги життя, 1918, 208).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 275.