ПОРОЗКО́ПУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Розкопати все або багато чого-небудь, у багатьох місцях. По всіх трахтах [трактах], де вона [цариця] проїжджала, порозкопували гори.., де ліси і гущі — прорублювали просіки (Стор., І, 1957, 241); Можеш тут все порозкопувати, нічого, крім каменюки, не знайдеш (Собко, Нам спокій.., 1959, 30).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 274.