ПОРОЗКИ́ДАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до порозкида́ти. Навколо стола, на підлозі порозкидані важкі старовинні фоліанти в шкіряних оправах (Гончар, III, 1959, 290); Який хаос в тій світлиці! Не метено, не прибрано; все порозкидане (Н.-Лев., II, 1956, 393); — Мені сьогодні зведення треба давати по переселенню в район.. Хлопці, роз’їжджайтесь зараз по всьому хутору, і щоб до вечора всі хати були порозкидані. Людей із майном перевозьте до Троянівки (Тют., Вир, 1964, 179); // порозки́дано, безос. присудк. сл. Сьомка вирішив неодмінно піти і ті гроші повизбирати. Чого їм пропадати? .. Це ж не скарб, а просто порозкидано (Смолич, II, 1958, 51); [Горніг:] Поруччя на сходах поламано, підлоги позривано,.. попсовано, порізано, порозкидано (Л. Укр., IV, 1954, 247); В кабінеті Оксена, як надворі, — все порозкидано, шафи порозкривані, під ногами валяються папери (Тют., Вир, 1964, 329).

2. Який розташувався, розмістився на великій площі, у багатьох місцях. За територією заводів порозкидані низенькі, з широкими довгими вікнами, бараки (Коп., Вибр., 1948, 52); Село Вороничі порозкидане на великім просторі (Март., Тв., 1954, 312).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 273.