ПОРОЗЗЯВЛЯ́ТИ, я́ємо, я́єте і рідко ПОРОЗЗЯ́ВЛЮВАТИ, юємо, юєте, док., перех., розм. Роззявити (роти, пащі і т. ін.) (про людей, тварин). Пороззявляли роти та й дивляться (Сл. Гр.); Чайки, розморені спекою, схожі на курей; вони никають по мілині, пороззявлявши дзьоби (Горький, Опов., перекл. Хуторяна, 1948, 295).

◊ Пороззявля́ти роти́ — те саме, що Роззя́вити ро́та (про багатьох) (див. роззявля́ти). Еней з ягою розглядали Всі дива там, які були, Роти свої пороззявляли І очі на лоби п’яли (Котл., І, 1952, 148); Коли чутка — буцім хоче [Максим] постоялий одкрити… Піщани зовсім роти пороззявляли (Мирний, І, 1949, 238); — Чого роти пороззявляли? — суворо знизує він їх [семінаристів] очима. — Зроду не бачили панночки?.. (Вас., І, 1959, 229); Яка земля, такі й люди. Вона сита, й вони ситі; вона голодна, й вони роти пороззявляли… (Мирний, І, 1949, 210); Пороззявля́ти роти́ (пе́льки і т. ін.) на кого, зневажл. — те саме, що Роззя́вити ро́та (рідко па́щу, ха́вку і т. ін.) на кого (про всіх або багатьох) (див. роззявля́ти). — Коли б я не ходив у походи і не бив турків та татарву — ніколи не був би я гетьманом, і наша січова сіромашня тоді на мене пельки пороззявляла б, вимагаючи, щоб мою землю залічили до земель, які щороку розподіляють проміж зимівниками (Тулуб, Людолови, І, 1957, 87).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 272.