ПОРОЗГОРО́ДЖУВАТИСЯ, уємося, уєтеся, док. Відгородитися тинами, огорожами і т. ін. один від одного (про всіх або багатьох). [Петро:] Порозгороджувалися люди не то що самі поміж собою, а й роботу розгородили: то — чорна, а то — біла (Мирний, V, 1955, 180).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 272.