ПОРОЗВА́ЛЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до порозва́лювати. Де були цілі, де порозвалювані землянки (Сл. Гр.); // порозва́лювано, безос. присудк. сл. Дротяні укріплення порвано, поламано, окопи порозвалювано, позиції поруйновано (Гончар, II, 1959, 377).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 271.