ПОРОЗБУХА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док.

1. Розбухнути (про все або багато чого-небудь). Суха морська трава чорніє, шелестить під ногами; де-не-де риба в ній смердить порозбухавши (Гончар, Тронка, 1963, 229).

2. розм. Стати гладким, одутлим (про багатьох).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 270.