ПОРО́ДЖЕННЯ, я, с.

1. тільки одн. Дія за знач. породи́ти 2 і породи́тися 2. Воно [гороутворення] супроводжувалося породженням великих мас розплавлених гірських порід (Наука.., 5, 1958, 33).

2. чиє, кого, уроч., рідко. Дитина. — Вставай, породження богині! Ти спиш, але не сплять боги: Твій у́діл — донести святині На інші славні береги (Зеров, Вибр., 1966, 424).

3. чого, перен. Те, що породжене, викликане до життя, спричинене чим-небудь; плід, результат. Індивідуальний терор, це породження інтелігентської слабості, відходить у минуле (Ленін, 11, 1970, 25).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 265.