ПОРИ́ПАТИ, аю, аєш, док.

1. Рипати якийсь час. * Образно. Макар спершу зайшов до Гриця, порипав трохи на баяні, погомонів і подався на Водяну балку (Добр., Тече річка.., 1961, 261).

2. розм. Почати їхати кудись, утворюючи або викликаючи при цьому рипіння. Чумацькі паровиці, тим часом добре попідмазувані, вже десь порипали собі далі, до Києва (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 30).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 256.