ПОРЕШЕ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до порешети́ти. Група червоноармійців на порешеченому кулями панцирнику вивезла тіло Миколи Щорса з поля бою (Скл., Легенд. начдив, 1957, 79); * Образно. Все навкруги налилося темрявою, і небо над степом нависло, порешечене зоряними пробоїнами, як велетенська мішень (Гончар, Тронка, 1963, 307).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 251.