ПОРЕШЕТИ́ТИ, ечу́, ети́ш, док., перех. Пробити що-небудь у багатьох місцях, поробити багато дірок у чомусь. Шинель його порешетили кулі (Скл., М. Щорс, 1938, 60).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 251.