ПОРЕ́ПАТИСЯ, ається, док., розм. Утворити, дати тріщини (від спеки, холоду, надмірного тиску і т. ін.). Як увійшли у степ, так зробилась превелика засуха, порепалась земля (Стор., І, 1957, 67); Картина за лиманом була дуже пишна. Гори неначе поламались та порепались балками до самого долу (Н.-Лев., II, 1956, 219); Будівлі, що вціліли, порепалися потворними зигзагами (Гончар, I, 1954, 388); // Покритися болючими тріщинами (про шкіру на обличчі, кінцівках і т. ін.). За ті три дні її і не пізнати: запали очі, набрякли-розчервонілись; запалі щоки — ще дужче позападали; обличчя почорніло; губи порепались (Мирний, III, 1954, 129); — От ноги порепалися, болять… (Хотк., II, 1966, 232).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 251.