ПОРАЧКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм. Почати рачкувати, пересуватися рачки в якому-небудь напрямку. Постояв [Чіпка] ще трохи, послухав та присів у борозну й тихо, як той злодій, порачкував на голос (Мирний, II, 1954, 68); Солдати привели гітлерівця, отого, що з переляку порачкував у кущі (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 191).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 249.