ПОПІЛЬНИ́ЧКА, и, ж. Спеціальна невеликого розміру посудина для недокурків і попелу від цигарок. На столі, просто перед ним, стояла .. попільничка, і в ній, як поламаний ліс білих берізок, лежали десятки довгих чубуків з чорними корінцями спаленого тютюну й твердого паперу (Епік, Тв., 1958, 201); Останнім часом столи багатьох киян прикрасив посуд, випущений заводом художнього скла, — кришталеві салатники, розетки, попільнички (Веч. Київ, 19.I 1963, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 207.