ПОПІДТИКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Підіткнути що-небудь (про багатьох); підіткнути багато чого-небудь (одне за одним); підіткнути щось у багатьох місцях. Аксель хутко попідтикала пальцями під капелюх кучерки (Досв., Вибр., 1959, 215); З боків, щоб їм не холодило, вона попідтикала ковдру і звеліла спати (Чорн., Потік.., 1956, 118); Баби попідтикали спідниці.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 205.