ПОПІДРІ́ЗУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до попідрі́зувати. Кущі навколо сеї статуї так попідрізувані, щоб не заслоняли її (Л. Укр., II, 1951, 385); І в садку як слід прибрано — стежки заметені, родюче дерево обмазане й попідрізуване (Мирний, IV, 1955, 327).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 205.