ПОПІДПИРА́ТИСЯ, а́ємося, а́єтеся, док., чим, на що. Спертися на що-небудь (про багатьох). Посідали знов дяки.., голови понурили, паличками попідпирались і налагодились слухать (Кв.-Осн., II, 1956, 485); Слухачі на палички Попідпиралися руками (Щог., Поезії, 1958, 363).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 204.