ПОПІДПЕРІ́ЗУВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до попідпері́зувати.

2. у знач. прикм. Який підперезався (про багатьох). Повбирані в нову одежу, попідперізувані червоними поясами, вони [рибалки] гордо й пишно йшли по вулиці (Н.-Лев., II, 1956, 231); Тепер зацікавився [Наливайко] ними [поселянами], попідперізуваними звичайним мотузком замість ременя (Ле, Наливайко, 1957, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 204.