ПОПІДНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, док., перех.

1. Піднести що-небудь (про багатьох); піднести багато чогось. Діти попідносили спортсменам квіти; Попідносити речі до вагона.

2. Підняти що-небудь, перемістити догори (про багатьох). Пан Зефірин підніс свою [чарку] догори, і всі за ним попідносили свої (Фр., II, 1950, 372).

3. поет., рідко. Звести багато будівель. Про всіх [думаю], чий ум і руки Пустили жить машини велетенські, Будинки попідносили стрункі (Рильський, II, 1960, 60).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 204.