ПОПІДКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Підкласти що-небудь (про багатьох); підкласти багато чогось. Десь за північ колона раптом зупинилась, і їздові попідкладали під колеса каміння, щоб підводи не скочувались униз і коні відпочили (Головко, III, 1959, 94); Жінки сплять, попідкладавши під голови мішки (Мушк., Чорний хліб, 1960, 184).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 203.