ПОПІДЗЕ́МНИЙ, а, е. Який простягається, розташований великою масою або в багатьох місцях під землею. Мався до Рейну хідник попідземний; З муром сполучувавсь шлях його темний (Граб., І, 1959, 241); Мій рідний край — чорнозем невичерпний І попідземні надра, і надземні Будови ті, що гордий з них народ (Рильський, III, 1961, 108).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 203.